США та Європа мають проблему з нікелем. Цей критичний мінерал використовується в усьому: від батарей і ракет до електроніки та сталі. І все ж цим двом регіонам важко видобувати й переробляти його, головним чином через проблеми з дозволами та утилізацією відходів.
Індонезія та Китай домінують у процесі переробки. Однак, якщо копнути глибше, стає очевидно, що китайські компанії контролюють близько 75% потужностей з переробки нікелю в Індонезії, що дає країні контроль над більш ніж половиною світових поставок.
Оскільки відносини з Китаєм погіршилися, “багато компаній починають серйозно замислюватися над тим, як нам почати переробку тут, у США?”, — розповіла TechCrunch Меган О’Коннор, співзасновниця та генеральна директорка Nth Cycle.
Стартап О’Коннор розробляє електрохімічну систему для переробки нікелю та інших критичних мінералів, включаючи кобальт, мідь і рідкоземельні метали. Трохи більше року тому компанія розпочала виробництво на заводі в Огайо, який може переробляти до 3100 метричних тонн брухту. Тепер Nth Cycle уклала угоду з товарним трейдером Trafigura на суму $1,1 млрд, щоб збільшити цей обсяг у чотири рази.
Нова угода сигналізує про зміну в тому, як компанії оцінюють свої ланцюги постачання металів — і як технології можуть їх змінити.
Сьогодні за кордоном відбувається не лише переробка металу, але й його вторинна переробка. Коли батареї досягають кінця свого терміну служби, їх відправляють на переробку в інші країни. “Це дійсно цінні ресурси, які ми зараз переважно відправляємо до Китаю. Не обов’язково хочеться віддавати цей цінний матеріал, а потім змушені його викуповувати назад”, — сказала О’Коннор.
О’Коннор прийшла до цього усвідомлення не сама. Інша компанія, Westwin Elements, керує невеликим переробним заводом в Оклахомі та намагається розширитися, побудувавши новий об’єкт у Джорджії, хоча там і зіткнулася з протидією.
Nth Cycle вважає, що рішенням є їхня модульна електрична система. “Ви не можете перенести традиційну централізовану переробку, яка чудово працює за кордоном, в усій Азії, — сказала О’Коннор. — Перенесіть її сюди, і вона буде надто капіталомісткою”.
Стартап співпрацює з переробниками для отримання “чорної маси” (суміш металів з подрібнених батарей) та інших джерел нікелю, таких як каталізатори з нафтогазової промисловості. Потім він подає її в свою електрохімічну систему, яка приблизно в 5-10 разів менша за традиційний переробний завод. Оскільки система менша, Nth Cycle стверджує, що це скорочує капітальні витрати, дозволяючи швидше отримувати прибуток.
“Наша система може працювати прибутково при обсязі всього 6000 метричних тонн на рік”, — сказала О’Коннор.
Цей низький показник важливий. Хоча з часом очікується величезна хвиля батарей для електромобілів, які потребуватимуть переробки, а їхній метал — рафінування, вона ще не настала і навряд чи настане до кінця десятиліття. Один з великих гравців у сфері переробки батарей, компанія Redwood Materials, навіть створив окремий підрозділ для повторного використання старих батарей, а не їх переробки, після того, як його команди виявили, що елементи мають набагато більший залишковий ресурс.
Наразі О’Коннор впевнена, що в США та Європі достатньо сировини для забезпечення роботи двох нових заводів, які будує компанія. Заводи в Південній Кароліні та Нідерландах зможуть разом переробляти 18 000 метричних тонн брухту. Nth Cycle стверджує, що зможе адаптувати свій процес відповідно до змін у складі матеріалів.
За словами О’Коннор, інші підходи надто покладаються на ефект масштабу, щоб конкурувати з азійськими переробниками, що робить їх вразливими доти, доки обсяги відходів не зростуть. Вона зазначила, що Nth Cycle може додавати модулі в міру збільшення кількості відпрацьованих батарей.
“Саме так ви змінюєте ситуацію і дійсно створюєте переробні потужності тут [у США] — ви підлаштовуєтесь під обсяги”, — сказала вона.
Залишити відповідь